Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще. Ну,
збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали! Ну, мавпи
цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь -
краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями
гудуть i т. д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах
стрибають! Ну, вiн як гримне на них: я Господь ваш, я вас створив, як ви
смiєте не пiдкорятись словам моiм?! Мавпи перелякались, поховались у
кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом: "А мы
па-украински не панiмаем!